Віоліна Ситнік - письменниця, комунікаційниця, книголюбка та кавоманка. Авторка збірки оповідань «Особистий простір» («Твердиня»), підліткової повісті “Маски чужих ролей” (“Академія”) та психологічного трилеру-детективу “Він знає, коли ти помреш”. Дипломантка Міжнародного літературного конкурсу молодих літераторів «Гранослов – 2016», фіналістка конкурсу «Новела по-українськи-2017», фіналістка конкурсу підліткових оповідань «Love іs...», фіналістка літературного конкурсу «КМ-букс» (2019 р.), фіналістка конкурсу історичних оповідань «Proминуле» (2020 р.), дипломантка “Молодої Коронації-2020”, переможниця “Молодої КороНації-2021” (номінація “Романи” (16-21 р.), дипломантка “Коронації слова-2022”.

Народилася в Києві. У 1999 закінчила філологічний факультет Київського національного університу ім. Т. Шевченка("україністика"). Отримала ІІІ премію Міжнародного конкурсу "Коронація слова-2013" за роман «Київ.ua». Роман "Вільний світ" приніс їй перемогу в цьому ж конкурсі у 2014 році.

Svitlana Kostrykina (born 1987) is an Ukrainian screenwriter and book author. Her first book "Awesome Kyiv. Interesting Things You Need to Know" (2015), co-written with Tamara Krawchenko is an ironic city guide to the capital of Ukraine. Her first short story "Бабусі не бігають" (Grannies don't run) was included in a collection "Вузлик на пам’ять. Історії та спогади про бабусю" (Bright Books Publishing, 2019) Svitlana is currently a writer for TV series The Real Mystical

Людми́ла Петрі́вна Іванцо́ва - українська письменниця, перекладач, журналіст та педагог. За освітою викладач французької та російської мов (закінчила Київський педагогічний інститут, нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), викладала французьку в школі, Ліцеї туризму, Інституті туризму Федерації Профспілок України. Пізніше створила власні курси іноземних мов, потім круто змінила своє життя, зайнявшись нерухомістю, дизайном інтер'єрів, петриківським розписом, фотографією, а зрештою — літературною творчістю. Вона — автор оповідань, повістей, статей та віршів, опублікованих в літературних журналах України, Росії, Естонії, Німеччини, Ізраїлю та Нової Зеландії,а також автор романів, які видано українською та російською мовами. Останні роки займається професійною літературною діяльністю. В лютому 2013 за рейтингом журналу "Фокус" посіла четверте місце в рейтингу 30 найуспішніших письменників України. Організаторка всеукраїнського соціального благодійного проекту «100 книжок для сільської бібліотеки», метою якого є наповнення сільських бібліотек сучасною українською та зарубіжною літературою. Полюбляє саджати дерева та квіти, збирає колекцію старовинних чавунних прасок і відтворює оригінальні картини на сканері за власною технологією, малює по склу та олійними фарбами.

Ольга Сергіївна Деркачова (16 серпня 1978 Калуш Івано-Франківської області) — українська письменниця. Докторка філологічних наук, професорка кафедри педагогіки початкової освіти Педагогічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Членкиня Національної спілки письменників України з 2010 р., Національної спілки журналістів України з 2019 р. Лауреат міської літературної премії імені Івана Франка за книгу «Синдром підсніжника». Лауреат обласної літературної премії імені Василя Стефаника за книгу «Крамниця щастя». Премія імені Василя Стефаника в галузі літератури є найвищою в області літературною відзнакою, якою відзначають твори, що утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість та самобутність.

Українська письменниця і перекладачка, авторка дитячих і дорослих книжок, блогерка, літературна оглядачка. Народилася в Кам'янці-Подільському, де закінчила середню школу. У 2001 році переїхала до Києва, навчалася в Київському Міжнародному Університеті на факультеті журналістики і пізніше в Інституті розвитку дитини при НПУ ім. М. П. Драгоманова. З 2004 року розпочала активну творчу та наукову діяльність, які поєдналися у першому в Україні експериментальному проєкті з казкотерапії, писала казки та оповідання для дітей дошкільного віку, статті з психології. У 2007 році закінчила свою першу фантастичну повість «Катрусина любов», що була представлена серед конкурсних робіт у «Коронації слова». У 2009 році почала працювати педагогом за методом Монтессорі на базі Українського Монтессорі-центру. У цей же період Олександра працювала над двома циклами філософських оповідань, писала матеріали для українських педагогічних та дитячих періодичних видань. У 2012 році переїхала в Сіетл (штат Вашингтон) і розпочала активну літературну та перекладацьку діяльність. Наразі разом із чоловіком мешкає в місті Вудинвіль, де продовжує письменницьку роботу, займається перекладами, дописує та знімає для блогів в Instagram і на YouTube. Має британського короткошерстого кота на ім'я Ешер.

Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002; 500 примірників) та «Гірчиця» (Meridian Czernowitz, 2011), «Знеболювальне і снодійне» (Фоліо, 2014), книги оповідань «Лілу після тебе» (Київ: Факт, 2008; 2000 примірників), роману «Соня» (Фоліо, 2014), та прозових і поетичних публікацій в журналах «Сучасність», «Четвер», «Форма(р)т», «Київська Русь», «Святий Володимир», «Кур'єр Кривбасу», «ШО», RADAR, у газетах, електронних альманахах та ін. Вірші перекладені польською, німецькою, англійською, шведською та російською мовами. Займається відеопоезією, авторка проекту Відеопоезія||Відеопроза. Відеороботи брали участь у кінофестивалях та літературних фестивалях в Києві, Львові, Сумах, Луганську, Чернівцях, Черкасах, Москві, Вільнюсі, Валенсії, Кракові. У 2012 році за сценарієм Катерини Бабкіної було знято короткометражний фільм «Зло» в рамках проекту «Україно, goodbye!». 2013 року в видавництві «Фоліо» вийшов перший роман Катерини Бабкіної «Соня», який увійшов до довгого списку «Книги року BBC». В 2013 році Катерина Бабкіна зняла дебютну короткометражну стрічку «Жовтра коробочка», котру з міркувань прив'язки до подій в країні було викладено у відкритому доступі.