Українська Класика

Жінка та її «взаємини» зі світом — головна тема прози Ольги Кобилянської. Щасливо вийти заміж чи знехтувати особистим щастям заради мистецтва? Це та точка, у якій фокусуються пошуки в повісті «За ситуаціями» й новелі «Ідеї». Фатальний збіг обставин, містичні знаки й сеанси гіпнозу переплітаються з розмовами про народ і музику, вибір життєвого шляху і хаос жіночої душі, гроші і зраду в різних її варіантах. І ще — два чоловіки, між якими неможливо знайти рівновагу дівчині з химерним характером і екзотичним ім’ям Аглая-Феліцітас у світі, що вже відчуває на собі подих Першої світової війни.

Одеса, у яку прилітали тільки скажені шторми з моря. Українське кіно, свіже і сміливе, як юнга на високій щоглі. Молоді люди, які шукають себе і знаходять — дружбу, кохання, вірність, мужність. Режисер, художник, балерина, матрос, одеські рибалки, портові дівчата, директор кінофабрики, власник шхуни. Тонка любовна інтрига, дух романтики і творчого неспокою, вино «Кров землі» і солоний запах моря — все це є в романі Юрія Яновського «Майстер корабля». А те, чого немає, є в нарисах Яновського і в ранньому варіанті роману. Вперше «Майстер корабля» виходить без цензурних купюр і з невідомими фрагментами.

«Жіночі» тексти чоловіка... Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство, мобінг і суїцид — усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації і наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.

Два найвідоміші твори В. Домонтовича під однією обкладинкою. Захопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу. «Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора-аскета, що проповідує своєрідний «донжуанізм навпаки»: бажання кохати всіх жінок і зректися будь-якої.

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838-1918), автор повістей та оповідань з народного життя, у романі «Хмари» (1874) звертається до теми української інтелігенції. Символічною є назва роману, бо хмари - то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури. У цій атмосфері моральної задухи формується характер головних героїв. Це ­ люди широких прогресивних поглядів, які, незважаючи на всі перепони, своєю просвітницькою діяльністю здіймають хвилі національної свідомості народу та розганяють «хмари», прагнучи до світла...

Усі тексти Григора Тютюнника написані досконало: соковиті описи та діалоги, влучні слова про персонажів, стрімке розгортання сюжету… і доречні міркування, яких не забагато й які ніколи не банальні. Тут є естетика вислову, інтелектуальні відступи, алюзії до інших текстів, та головне в цій збірці – фрагменти реального життя, яким воно є. До збірки увійшло десять текстів (повісті, новели, оповідання) Григора Тютюнника: «Зав’язь», «Холодна м’ята», «Чудасія», «Медаль», «Червоний морок», «Обмарило», «Облога», «Оддавали Катрю», «День мій суботній», «Три зозулі з поклоном». У запропонованій короткій прозі ви побачите, які нюанси переживань здатна передати література, як вона може зворушити, наблизивши до чийогось, хай навіть далекого від нас життя.

Ольга Кобилянська — відома українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, громадське життя. Цій проблемі й присвячена повість письменниці «Царівна». Головна героїня твору, вольова і духовно багата Наталка, веде боротьбу з буденним споживацьким світом і є справжньою царівною своєї долі.

Турянський Осип Васильович (1880—1933) — західноукраїнський прозаїк, який працював також у поетичних і критичних жанрах, перекладав з іноземних мов. У це видання вміщено повість-поему «Поза межами болю» та роман «Син землі». Автобіографічна поема в прозі «Поза межами болю» про трагічні події Першої світової війни була написана в 1917 році в таборі військовополонених в Італії. Вона хвилює людські серця, просвітлює душу високим безжальним трагізмом і осудом будь-якої війни. Роман «Син землі» відрізняється від інших творів письменника виразним романтичним спрямуванням, для нього характерні піднесеність, висока емоційна напруга, співучість і ліризм. Перед нами не роман-хроніка, не епопея побуту й звичаїв, не художньо об'єктивна картина історії, а пісня — хвала людській мужності, чистому і по-справжньому красивому коханню.

У ХХ столітті жінки здебільшого перестали імітувати чоловічі голоси й інтонації, відмовилися від чоловічих псевдонімів і представили власний погляд на світ, власну ієрархію цінностей. У цій книжці зібрано новелістику найвідоміших авторок модерністської й постмодерністської доби. Йдеться про досвід емансипанток і революціонерок десятих років, зміну вартостей у міжвоєнний період, врешті, про складність пошуку нової ідентичності у пострадянські десятиліття.

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедій них і навіть фантасмагорійних.

Книга «Княгиня» — це збірка трьох перших повістей Тараса Шевченка, що були написані Кобзарем у період заслання. Прозові твори Шевченка створені на ідейному підґрунті поем письменника, вони є свідченням болю і страждань автора, та водночас — його незламної віри в силу людського духу й правду. Погляд на творчість Кобзаря з перспективи його прози відкриє читачам несподівані й подекуди значно більш позачасові сторони творчого доробку класика. Повісті Шевченка поєднують біографічні мотиви, особисті спостереження та соціальні міркування автора. Тарас Григорович ретельно змальовує побут життя в селі й звичаї тогочасного суспільства, що нерідко пригнічували людей й підштовхували до відчайдушних кроків.

Історія про Різдво Спасителя — це не просто давня чудесна оповідка. Ця історія відбувається у вічності, ніколи не закінчується, а завжди триває. Історія з тисячею облич. Антологія «Різдвяна класика» представляє українські обличчя цієї тисячі. Тут зібрано різдвяну прозу, передусім різдвяні й святвечірні оповідання, що їх написали в різний час різні люди — чоловіки й жінки з різними долею та світоглядом, з різними творчими намірами, які жили сто років тому і живуть поряд із нами. Тому й ці твори дуже різні: сумні й веселі, побожні і світські, реалістичні й фантасмагоричні, повчальні й розважальні, філософські, психологічні, суто естетичні… Усі разом вони розповідають про Різдво — наше Різдво. Вічну історію про народження світла і його перемогу над темрявою.

Пантелеймон Куліш написав свій перший роман у 23 роки. Молодий автор саме вивчав історію України й зачитувався творами Вальтера Скотта. Тому його «Михайло Чарнишенко, або Україна вісімдесят років тому» — це ще й перший український історичний пригодницький роман. Події відбуваються в другій половині ХVІІІ століття — часи занепаду Гетьманщини. Звертання до минулого, напружена дія, гостра інтрига, романтичні пристрасті, демонічні натури, безжальний вибір, що постає перед головним героєм, і сувора доля, яка карає тих, хто не шанує історії і традицій, — усе це елементи «вальтерскоттівського» рецепта і дух романтизму, який панував у тогочасній культурі.

Саня Навроцька і Надія Мурашкова — подруги-українки в багатонаціональному Кишиневі, що сповідують космополітичні цінності й шукають власні життєві шляхи. Дівчата їдуть на відпочинок в Одесу, де пристрасті навколо кохання й ідеалів несподівано розгораються яскравим жаривом над Чорним морем. За прогулянками й інтелектуальними дискусіями герої — а заразом і читач — переосмислять ідеали, яких прагнуть, побачать себе та інших у новому світлі, а також зіткнуться з наслідками власного вибору. Роман Івана Нечуя-Левицького «Над Чорним морем» пронизаний настроями української інтелігенції Півдня кінця ХІХ століття. Через голоси й долі персонажів автор порушує важливі питання: націоналізму, русифікації, відчуження від свого походження й минулого тощо. Й усе це поміж літніх краєвидів сонячної Одеси.

Грушевський залишив тисячу сторінок художньої спадщини. Тут зібрано шістнадцять його оповідань і мемуарний текст «Як я був колись белетристом». Ці твори засвідчують шлях автора в красному письменстві: від народника, котрий мріє про літературу як про громадську справу, до модерніста, який випускає на волю «зачинених дітей» своєї думки. Грушевський-письменник слідом за Кантом пропонує нам подивитися на зоряне небо над нами і на моральний закон усередині нас. Книга «Під зоряним небом» — це збірка оповідань знаменитого історика й політика Михайла Грушевського. Півтора десятка творів розкривають його белетристичний талант. Це різножанрові короткі історії: драматичні, філософські, матримоніальні, фантастичні, екзотичні, апокаліптичні. Його оповіданням притаманна пильна увага до психології персонажів, до внутрішнього світу героїв і героїнь. Письменник любив братися за теми з життя звичайних, нічим не прикметних людей. Описуючи їхні щоденні клопоти, буденні заняття, він умів помічати великий спектр почуттів, типові риси своїх сучасників і сучасниць. Як фаховий історик Грушевський часто обирав сюжети з української минувшини.

Великодній дзвін лунає в українській культурній традиції від давнини до сучасності і щоразу звучить з новими обертонами. У цій антології зібрано прозові твори тридцяти трьох та вірші дванадцятьох авторів і авторок, які представляють Великдень як текст — від Григорія Сковороди і до кінця ХХ століття. Великодній текст розповідає про життя, і смерть, і безсмертя. Про жертву, прощення і відкуплення гріхів. Про абсолютну поразку — і незаперечну перемогу. Про віру, надію і любов. Великдень — це не лише велика тема, а й великий код: велика таємниця, символічне послання і ключ до розуміння. Воскресіння з мертвих перетворює тваринне животіння на осмислене людське існування, надає йому сенсу і прочиняє вікно у майбутнє. До антології зібрано 49 прозових оповідань та 14 поезій українських класиків, присвячених Великодню.

Книга «Шовкова пані» — це збірка припорошеної містикою автобіографічної короткої прози Наталени Королевої. Твори класичної української літератури занурюють читача у світ, де реальність переплітається з уявним, а життя і смерть стають нероздільними супутниками. Письменниця майстерно вводить елементи тонкого психологізму та європейської художньої традиції до своїх напрацювань, чим створює унікальний простір, де панують загадковість і таємничість. У книзі «Шовкова пані» Наталена Королева веде читача похмурими коридорами, в них чується шелест шовкових суконь і зустрічаються тіні минулого. Головна героїня, неначе слідчий в пошуках відповідей, блукає між примарними спогадами та реальністю. Її спостережливість та вразливість до навколишнього світу дозволяють спіймати тонкі межі між буттям і небуттям, що відбиваються у її спілкуванні із загадковими персоналіями.