Вікторія Амеліна (дівоче прізвище — Шаламай) народилась у Львові. У 14 років емігрувала до Канади, однак скоро повернулася в Україну. Отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка». Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях. Станом на листопад 2015 Вікторія Амеліна призупинила кар'єру в IT заради письменницької роботи. Лавреатка національної премії Коронація Слова 2014 за лірику. У 2014 році Вікторія Амеліна дебютувала в літературі з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», що вийшов у видавництві «Discursus». Передмову до дебютного роману написав Юрій Іздрик. Роман увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент–2014». Брала участь у таких заходах і міжнародних фестивалях як Форум Видавців у Львові, Міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo» у Вінниці, фестиваль «Read My World» в Амстердамі тощо. У 2015 році роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» був перевиданий у видавництві «Віват». У 2015 році роман був номінований на премію Валерія Шевчука та увійшов до короткого списку премії. У 2016 році одразу дві книжки Вікторії Амеліної стали призерами конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем «Запорізька книжкова толока — 2016»: роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» у номінації «Українська художня література. Проза», «Хтось, Або Водяне Серце» — у номінації «Дитяча література». У 2017 році у Видавництво Старого Лева вийшов роман «Дім для Дома». В романі «Дім для Дома» розповідається про родину радянського льотчика, яка отримала квартиру в серці Львова, де провів дитинство польський письменник єврейського походження Станіслав Лем. Цю квартиру і стару скриню в ній Лем описав у автобіографічному романі «Високий замок». В романі «Дім для Дома» цю скриню зі старими секретами мріє відчинити наймолодша з героїнь. «Дім для Дома» визнано найкращою українською прозовою книгою 2017 на фестивалі Запорізька Книжкова Толока. Роман «Дім для Дома» увійшов до коротких списків премій ЛітАкцент року та премії Міста Літератури ЮНЕСКО, літературної премії Європейського Союзу. Вікторія Амеліна багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини. Час від часу публікувала колонки в інтернет-газеті Збруч, НВ. Член Українського ПЕН. З початку повномастштабного вторгення Вікторія Амеліна доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка-К. в с. Капитолівка на Ізюмщині. Пізніше Амеліна представляла спадщину Вакуленка в харківському Літмузеї. Вона багато приділяла часу документуванню воєнних злочинів, дослідженню війни. «Великий роман про війну не має бути один, цих історій має бути багато. Наша сила — у різноманітності, багатоголоссі історій, треба збирати всі свідчення, розповіді. Такою горизонтальною стане наша література. У масштабах країни ми очікуємо, що люди звертатимуться не лише до психотерапевтів, але й до мистецтва. І дуже важливо, аби зв'язок між тими, хто творить культуру, та тими, хто її споживає, налагодився», — так говорила Вікторія Амеліна влітку 2022 року під час дискусії учасників і учасниць Українського ПЕН в Kharkiv Media. 27 червня була поранена під час ракетного обстрілу Краматорська Росією. Шматок металу пошкодив череп і Вікторія дуже швидко втратила свідомість. Попри зусилля лікарів, 1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла від отриманих ран в лікарні в Дніпрі. У письменниці залишився 10-річний син. Похована у Львові, на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Iryna Shuvalova (Ірина Шувалова) is a poet, translator, and scholar born in Ukraine. She holds an MA in Comparative Literature from Dartmouth College (2014), where she was a Fulbright scholar, and a PhD in Slavonic Studies from the University of Cambridge (2020), where she was a Gates Cambridge scholar. In 2023, she joined the University of Oslo in Norway as a postdoctoral fellow. As of early 2025, Shuvalova authored five books of poetry in Ukrainian, including Ran (2011), Os (2014), and Az (2014). Her 2020 volume stoneorchardwoods ('каміньсадліс', 2020) was named poetry book of the year by Ukraine's Litakcent Book Prize. Her new poetry collection endsongs ('кінечні пісні'), published in 2024, has been praised as 'a future classic'. Shuvalova’s writing has been widely anthologized, and published in periodicals in Ukraine and beyond, including Literary Hub, Modern Poetry in Translation, Words Without Borders, and others. Her poems have been translated into thirty-two languages and published as stand-alone volumes in English and Polish, with further book-length collections forthcoming in Norwegian, Swedish, and Italian. In particular, her 2019 collection in English Pray to the Empty Wells has been described as 'a revelation' by The Observer. Her own translations include, most recently, poems by Ted Hughes, Alice Oswald and Louise Glück (into Ukrainian) and a co-translation of Ostap Slyvynskyi's poetry collection The Winter King (into English). The latter was shortlisted for the National Translation Award in the US in 2024. Shuvalova's translations into English appeared in Ambit, Modern Poetry in Translation, Poem, and Words Without Borders. In 2009, she co-edited the first anthology of queer literature in Ukraine 120 Pages of ‘Sodom’, and in 2025, co-founded the first queer poetry contest in Ukraine, ‘hol[o]sni!’. Shuvalova has been awarded numerous prizes for poetry and translation, including the first prize for poetry in the Smoloskyp Literary Competition (2010) and Stephen Spender / Joseph Brodsky Prize (2012). In 2017-2018, she supported English PEN as an expert on Ukrainian translation projects. Since 2020, she has been a member of PEN Ukraine. She has taught creative writing and translation courses for LitOsvita and the Arvon Foundation. Shuvalova performed her poetry at multiple readings and festivals in Ukraine and beyond. She also participated in international writing residencies and fellowships, including the Hawthornden Castle Fellowship (2015)the Chinese European Art Center / CEAC (China, 2024) and the Literary Colloquium Berlin / LCB (Germany, 2025). She has lived and worked in Ukraine, the US, the UK, Greece, China, and Norway.

Олександр Михед (нар. 1988) – культуролог, літературознавець, куратор мистецьких проектів. Співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук. Автор понад 150 публікацій у провідних українських ЗМІ та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, США та Білорусі. Вибрані есеї перекладено англійською, польською, сербською, російською мовами. Куратор “АмнезіЯ project: відкрита платформа” – літературно-мистецького мультимедійного проекту, підґрунтям для якого стала художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві “Електрокнига”. Уривки книжки перекладено англійською, італійською, німецькою, польською та фінською мовами. Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу, за версією фестивалю “SOUNDOUT!” (м. Берлін). Автор збірки оповідань “Понтиїзм“, що вийшла друком 2014 р. у “Видавництві Кальварія”. Оповідання друкувалися в “Кур’єрі Кривбасу” та на сайті “Українська правда. Життя“. Книга ввійшла в довгі списки премій “Книга року Бібісі-2014″ та “ЛітАкцент року”. Автор психотрилера “Астра”, що з’явився друком 2015 р. у “Видавництві Анетти Антоненко”. Ввійшов до списку “Молоді письменники, з якими варто познайомитись”, складеного виданням “Українська правда”. Гостьовий редактор спеціальної української теми он-лайн журналу світової літератури Words Without Borders (м. Нью-Йорк, США). Переклав українською романи Бориса Акуніна “Сокіл і Ластівка” та “Турецький гамбіт” (видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, 2012). Спільно з Богданою Матіяш переклав українською вірші американської художниці Дженні Хольцер («Есеї підбурення», редактор Антоніна Ящук, 2010). Також здійснив переклад кількох інформаційних видань PinchukArtCentre (2010-2012). Куратор персональної виставки білоруського митця Алєксєя Шинкаренка (“Білоруська фактографія. Частина І”, галерея “Квартира 57″, 27 травня – 9 червня 2013 р.), польсько-української групової фотовиставки “EURO: дві країни – одна історія” (Музей історії міста Києва, 12-30 червня 2013 р.), арт-прогулянки “depARTments” в рамках міжнародного фестивалю “Транскавказія” (14-16 червня 2013 р.). Співкуратор виставки “АмнезіЯ project: відкрита платформа” (Leteraturhaus Lettretage, Берлін, Німеччина, 28-29 травня 2014 р.) . Організатор, модератор і учасник численних літературно-мистецьких і освітніх заходів та міжнародних наукових конференцій. В якості куратора Літературної програми PinchukArtCentre (2010-2012) виступив куратором трьох літературних ночей в PinchukArtCentre: «Новітнє мистецтво і література: територія контакту» (17.12.2010), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 2» (18.03.2011), «Новітнє мистецтво і література: територія контакту – 3» (24.06.2011), літературного марафону “7 про 20″ (24.12.2011), а також спеціальних проектів «Чути, щоб бути почутим» (25.11.2011), «Долі окремих людей» (02.03.2012) та «Кровні зв’язки: вечір запитань до ”Тисячі та однієї ночі”» (18.08.2012). Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», учасник «Кураторської платформи» PinchukArtCentre та «Школи кінокритиків» у рамках Одеського міжнародного кінофестивалю 2012 року, ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики “Контекст-2″, куратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2013, співкуратор Літературної програми ГОГОЛЬFEST 2014, учасник літературних резиденцій у Фінляндії та Латвії. У своїй мультивекторній роботі за допомогою комплексного підходу ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література – кінематограф – мистецтво. (Source: www.mykhed.com)

Український есеїст, прозаїк, поет, художник. Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003, друге видання - 2021), «Пацики» (2005, друге видання - 2011, третє видання - 2020), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання - 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою («Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників», Київ: Критика, 2008). Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю; збірки «Покинуті міста», 2004; «Черепаха Чарльза Дарвіна», 2015) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм.

Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018). Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)

Катерина Калитко – поетка, прозаїкиня, перекладачка. Народилася 1982 року у Вінниці. Закінчила Києво-Могилянську академію. Журналістка за фахом. Лауреатка конкурсів “Гранослов”, “Смолоскип”, фестивалю читаної поезії “Молоде вино”, літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”, премій “Благовіст” і “Культреванш”. Авторка п’яти поетичних збірок, численних публікацій у періодиці, альманахах та антологіях (зокрема, в низці знакових, таких як “Початки”, “Молоде вино”, “Колекція”, “Дві тонни”), а також прозової книги «М.істерія». Перекладає з балканських мов.

Ukrainian profile for Serhiy Zhadan Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».

Ія Ківа – поетка, перекладачка, журналістка. Членкиня Українського ПЕН. Народилася 1984 року в Донецьку, через російсько-українську війну у 2014 році переїхала до Києва. Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018; білінгвальна) і «Перша сторінка зими» (2019), а також книжки інтерв’ю з білоруськими авторами «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі» (2021). Вірші перекладалися 33 мовами. У 2022 році вийшли її збірки поезій «Свидетел на безименност» в перекладі болгарською, перекладач – Денис Олегов, та «Czarne róże czasu/Чорні ружі часу» в перекладі польською (білінгва), перекладачка – Анета Камінська. Переможниця II поетичного турніру ім. Нестора Літописця (2019), лауретка премії «ЛітАкцент» (2019; спецвідзнака), перекладацької премії «Метафора» (2020), міжнародного фестивалю поезії «Емігрантська ліра» (2016), поетичного конкурсу «Гайвороння» (2019) та ін. Перекладає польську та білоруську поезію та есеїстику. Як перекладачка і редакторка дитячих книжок з англійської співпрацює з проєктом «Піжамна бібліотечка» (PJ) в Україні. Стипендіатка програми Міністра культури Польщі Gaude Polonia (2021), учасниця міжнародних перекладацьких семінарів Cities of translators digital Німецького перекладацького фонду TOLEDO (2020) та Tłumacze bez granic (Польща, 2021). Живе у Львові.

Haska Shyyan Writer, poet, translator Born in Lviv, Ukraine, 23.07.1980 Works and lives in Ukraine (Lviv – Kyiv) Started her way into literature in 2012 by translating and publishing a novel by Booker Prize-winning author DBC Pierre “Lights out in Wonderland”. Haska created an art project based on the book and registered a trade mark called «Batrachomyomachia» http://btrmiomax.com/. In 2014 she debuted with the novel “Hunt, Doctor, Hunt!” This surrealistic story of a student of medicine from Brazil who reflects a lot on life in Ukraine in the circumstances of the beginning of the war russia waged was inspired by a stay in hospital caused by sudden and rare Hunt syndrome. The book was long-listed for the BBC Ukraine Book of the Year award. Haska Shyyan's second novel “Behind Your Back” written in 2016-2018 and published in 2019 in Fabula Publishing House is a daring exploration of how war affects couples and what is expected of the women left back home. The novel was awarded with European Union Prize for Literature. http://www.euprizeliterature.eu/autho... Премія Еспресо "Вибір читачів" 2019 у номінації проза https://espreso.tv/news/2019/12/11/st... ЛітАкцент Року 2019 у номінації проза http://litakcent.com/2020/01/21/vidom and is lited among 100 most important Ukrainian novels https://theukrainians.org/spec/100rom... In 2024 the first children's book by Haska Shyyan "Padormirs, Slowers and Madame President’s Missing Daughter" was published. Haska also writes poetry and contributes to short story collections. *** Гаська Шиян. Письменниця, поетка, перекладачка. (Львів – Київ) Народилася у 1980 році у Львові. У 2012 видала переклад роману Букерівського лауреата ДіБіСі П’єра «Світло згасло в Країні Див», створивши на основі твору проект «Декаданс Бере Своє», який об'єднав учасників під зареєстрованою авторкою творчою маркою «Батрахоміомахія» http://btrmiomax.com/. У 2014 у «Видавництві Старого Лева» вийшов друком дебютний роман «Hunt, doctor, Hunt!», проілюстрований подругою авторки Маріанною Винар. Другий роман авторки “За спиною” вийшов 2019 року у видавництві “Фабула” і отримав Літературну Премію Європейського Союзу http://www.euprizeliterature.eu Премія Еспресо "Вибір читачів" 2019 у номінації проза (Espreso TV award READERS CHOICE, 2019, proze) https://espreso.tv/news/2019/12/11/st... ЛітАкцент Року 2019 у номінації проза (LitAccent award, 2019, proze) http://litakcent.com/2020/01/21/vidom... Твір увійшов до переліку Від Куліша до сьогодення: 100 знакових романів і повістей українською мовоюhttps://theukrainians.org/spec/100rom... У 2024 вийшла перша дитяча книжка авторки "Падормри, Спомалі і зникнення доньки Президентки" Пише поезію та долучається до збірок оповідань.

Юлія Ілюха – українська поетка, прозаїкиня, журналістка. Народилася в Харківській області, Україна. Вірші та проза перекладені англійською, німецькою, італійською, болгарською, угорською, каталонською, польською, шведською, португальською, французькою, литовською та іншими мовами. Ілюха отримала низку нагород, зокрема Міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара, премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2018», International Chapbook Prize 2023 від журналу 128 LIT (США), Rotahorn-Literaturpreis 2024 (Австрія) та Книгу року BBC 2024. Кураторка соціально-поетичного мультимедійного проекту «Там, де вдома», присвяченого реабілітації ветеранів війни в Україні через творчість, та упорядниця однойменної збірки віршів. Авторка серії інтерв'ю з письменниками для щоденної всеукраїнської газети «День». Займалася волонтерством з початку війни в Україні в 2014 році, разом із подругою вона зібрала понад 500 індивідуальних тактичних аптечок для українських солдатів.

Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002; 500 примірників) та «Гірчиця» (Meridian Czernowitz, 2011), «Знеболювальне і снодійне» (Фоліо, 2014), книги оповідань «Лілу після тебе» (Київ: Факт, 2008; 2000 примірників), роману «Соня» (Фоліо, 2014), та прозових і поетичних публікацій в журналах «Сучасність», «Четвер», «Форма(р)т», «Київська Русь», «Святий Володимир», «Кур'єр Кривбасу», «ШО», RADAR, у газетах, електронних альманахах та ін. Вірші перекладені польською, німецькою, англійською, шведською та російською мовами. Займається відеопоезією, авторка проекту Відеопоезія||Відеопроза. Відеороботи брали участь у кінофестивалях та літературних фестивалях в Києві, Львові, Сумах, Луганську, Чернівцях, Черкасах, Москві, Вільнюсі, Валенсії, Кракові. У 2012 році за сценарієм Катерини Бабкіної було знято короткометражний фільм «Зло» в рамках проекту «Україно, goodbye!». 2013 року в видавництві «Фоліо» вийшов перший роман Катерини Бабкіної «Соня», який увійшов до довгого списку «Книги року BBC». В 2013 році Катерина Бабкіна зняла дебютну короткометражну стрічку «Жовтра коробочка», котру з міркувань прив'язки до подій в країні було викладено у відкритому доступі.