Українська письменниця, громадська діячка та активістка в галицькому жіночому русі. Вона закінчила гімназію у Львові, а також вчителювала в селах Жовтанці та Честині, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області. Протягом 1890 року переїхала на Буковину, а з 1900 по 1944 рік жила в селі Новосілка-Костюкова на Тернопільщині. Климентина активно підтримувала зв'язки з Іваном Франком та Наталією Кобринською, зберігши листування та спогади про ці взаємини. Її дружба з Франком тривала майже 20 років, а їхні стосунки мали відтінок невзаємного кохання. Після загибелі чоловіка, священика О. Боярського, у 1944 році Климентина переїхала до села Бабинці на Тернопільщині. Її творчість включала вірші, оповідання, а також поему «Звичайна історія». Вперше твори Попович були опубліковані в феміністичному альманасі Наталії Кобринської «Перший вінок» у 1887 році, де вийшли поема та ліричний вірш. Її літературні роботи друкувались у часописах «Зоря», «Діло» та «Літературно-науковий вісник». У 1990 році вийшла збірка творів Климентини Попович у Львові, упорядкована Петром Баб'яком.