Є таке сузір’я, в якому кожна жінка від народження має свою зорю. Є така й у Василини — представниці давнього шляхетного роду Коморовських. Мабуть, ця зоря й оберігає дівчину в складні моменти. А може, її захист — то старовинний оберіг, подарований бабусею Терезою? Чи то сама бабуся, яка душею-зіркою-птахою прилинула до онучки, щоб уберегти її від чогось лихого? «Сузір’я Дів» — то плетиво жіночих доль, пов’язаних давнім амулетом, фатальним прокляттям і родинною історією, яка рясно скроплена моторошними таємницями, лукавими інтригами, безневинною кров’ю, підступними зрадами, безоглядною самопожертвою, справжнім коханням, що густим шлейфом тягнеться за Василиною від XVІІІ століття і до наших днів.

Терезу кличуть Місяцівною за незвичну зовнішність, бо таких, як вона, — альбіносів — називають людьми Місяця. Мама Василина, прагну- чи врятувати її після автомобільної аварії, передає старовинний оберіг —лунницю, що багато століть супроводжує жінок із давнього шляхетного роду Коморовських. Однак після цього життя Терези кардинально змінюється: з настанням повні щось лихе наче вселяється в дівчину — і вона опритомнює на старому сокальському цвинтарі з кров’ю під нігтями та присмаком крові в роті. Щоб здолати зло, Терезі доведеться пройти курс реабілітації в психлікарні, розплутати вузлики страшних родинних таємниць, зазирнути в очі власному майбуттю, повернути на місце чорне серце темного янгола та знайти своє призначення там, де гори підпирають небо.