Ми годуємо гостя як гусака для фуа-ґра, при цьому його переконуючи, що приготоване нами нікуди не годне: «Беріть, беріть ще, та тільки воно ж не таке! Беріть». Ми до смерті віддані власним принципам, особливо коли йдеться про голубці чи деруни. Ми легко заміняємо бешамель смальцем, проте свято віримо у те, що борщ готує тільки наша бабця, а решта — то не борщ. Ми шукаємо зопрілі тіла наших ближніх у сауні кормової кукурудзи і медитативно малюємо сердечки на вікнах, що запріли від холодцю. Ми не поважаємо їжу, коло якої не треба замахатись, але нам виправдано соромно за любов до олів'є. Нас збуджують пиптики херсонських помідорів і ми знаємо, як повільно роздягнути капусту. Бо ми Готуємо в Журбі.