Вірші, вміщені під цією обкладинкою, виникали упродовж доброго десятка років і знаменували собою на завжди поступове та плавне поринання ідеалістичного юнака в досвіди, маски і тексти, в мову, в усе на світі, включно з любов’ю. Між «Піснею мандрівного спудея» чи «Казкарем» (обидва - 1980) і останнім на сьогодні циклом «Індія» (1990) лежить страшенно велика відстань довжиною в молодість. Усе це пережите і прожите. Тому ця книжка, можливо, є шлях. Чи цей шлях завершений? Жоден шлях завершеним не буває… (З передмови автора)