Така любов — не лукава, бо перша. Тільки найближчій людині можна зізнатися в цьому. І розказати про атмосферні фронти, що насуваються на бентежне почуття. Відступати вже пізно, бо кровоносна система розганяє його тілом надто стрімко. А заперечувати — безглуздо, бо хочеться пізнати цю особливу млосність близькості, коли в голові аж паморочиться від теплого дихання на шкірі. І ти змінюєш життєві координати, нехтуєш технікою безпеки заради цієї наелектризованості простору між вами. На жодному уроці про таку хімію і фізику ніколи не почути. Ці почуття — не емоційні гойдалки, а карколомні американські гірки. Тільки б уберегтися, залишити серце вцілілим. Не розбити його. Така любов — нетерпляча. Хоче всього і вже.