Ясунарі Кавабата (1899-1972) - один із найвидатніших японських письменників ХХ століття, лауреат Нобелівської премії 1968 року (першої в історії японської літератури). В основі його творчості лежить традиційне японське уявлення про прекрасне. Роман "Давня столиця" (1961) - це історія випадкової зустрічі двох дівчат-близнят Тіеко й Наеко, розлучених долею невдовзі після народження. Цей твір - своєрідний гімн колишній столиці Японії з її храмовими садами й парками. "Стугін гори" (1954) - психологічний сімейний роман, герой якого, старий Сінґо, прагне збагнути себе і поведінку своїх не зовсім удачливих дітей. Роман цікавий і тим, що досить розгорнуто трактує проблему старості. Пізніше, у повісті "Сплячі красуні" (1960), ця тема стає визначальною. Старий Егуці, керуючись бажанням під кінець життя повернутись у молодість, вчащає до будиночка "сплячих красунь", де, піддавшись спокусі, наче воскресає на якийсь час, аж поки несподівана смерть однієї дівчини знову не повертає його на грішну землю.