Ганна Барвінок (справжнє ім'я Олександра Білозерська) — українська письменниця, фольклористка, мемуаристка та активна зберігачка літературної спадщини Пантелеймона Куліша. Народилася у Борзні, але потім сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка. Навчалась у приватних пансіонах на Полтавщині. Товаришувала з Тарасом Шевченком. Її чоловіком став Пантелеймон Куліш. Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер». Перу Ганни налажеть такі твори: «Хатнє лихо», «Жіноче бідування», «Батькова помилка»,«Перемогла», «Молодича боротьба». Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста». У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок.