Олеся Бажанська (Ольга-Олександра Бажанська) — українська піаністка, фольклористка, письменниця, громадська діячка та рання феміністка. Вона народилася 30 грудня 1866 року у Львові в родині священика, композитора та фольклориста Порфирія Бажанського. Олеся стала першою професійною піаністкою в Галичині і була активною учасницею жіночого руху. Навчалася музиці у батька та Івана Гуневича, а також закінчила Львівську учительську семінарію у 1885 році. Викладала гру на фортепіано в різних населених пунктах. У 1891 році вона стала однією з організаторок музично-хорового товариства «Боян» у Львові. Бажанська активно виступала як піаністка на концертах товариства, акомпанувала Соломії Крушельницькій та іншим відомим співакам. Бажанська була також фольклористкою, збирала народні пісні та прислів'я, які увійшли до збірників, зокрема до «Галицько-руських приповідок» Івана Франка та «Русько-народні галицькі мелодії». Вона перекладала твори польського письменника Владислава Оркана та публікувала свої власні літературні твори, зокрема повість «5.V 1891» та новелу «Кіндрат». Вона була однією з перших українських феміністок, що активно заявила про проблеми жінок-інтелігенток. Померла 15 липня 1906 року в Закопаному, похована у Львові на Личаківському цвинтарі.