«Художники й куратори — конкуренти, співавтори чи колеги?» — перша книга з серії Small Run Books, присвячена питанням сучасної кураторської практики та її теоретичного осмислення. У виданні зібрано три тексти Доротеї Ріхтер — дослідниці кураторства, професорки Університету Редінга (Великобританія) та керівниці аспірантської програми в Цюрихському університеті мистецтв (ZHdK). Нині за редакцією Доротеї вийшло 33 числа незалежного міжнародного журналу ONCURATING, який вона заснувала в електронному та друкованому форматах. Також дослідниця разом із молодими кураторами втілила програму Curate Your Context, відзняла стрічку Flux Us Now! Fluxus explored with a camera та зібрала архів із понад п’ятдесяти відеоінтерв’ю з сучасними кураторами, серед яких Петер Вебель, Ганс-Ульріх Обріст, Стелла Роліг та інші.

«Культура в підмурках громадянського суспільства» — книга серії Small Run Books із соціології мистецтва, що об’єднала дві статті, написані Паскалем Ґіленом і Тайсом Ляйстером у співавторстві. Чи можлива сучасна Європа без культури? Що тримає суспільство в гармонійному співіснуванні, коли в ньому існує велика кількість самостійних культурних гравців? Як досвід сучасного мистецтва впливає на громадську дію? Ці та інші питання порушують автори збірки. Паскаль Ґілен — соціолог мистецтва, професор соціології культури в Дослідницькому інституті мистецтв в Антверпені (ARIA), керівник дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві» Університету Ґронінґена (Нідерланди). У 2016 році Паскаль Ґілен створив міждисциплінарне відділення Culture Commons Quest Office, де досліджує умови художньої роботи в різних міських контекстах. Саме в цьому відділенні Ґілен співпрацює з Тайсом Ляйстером — доцентом кафедри мистецтв, культури та медіа-досліджень в Університеті Ґронінґена.

«Розширене поле фотографії» є третьою книжкою серії Small Run Books, що представляє три тексти американського мистецтвознавця Джорджа Бейкера, присвячені сучасній теорії та історії фотографії. У них автор розглядає стани фотографічного медіуму — рухому й нерухому картинки, аналізує період «нової речевості» на прикладі доробку її головного представника — Авґуста Зандера, ставить питання про долю фотографії й кіномистецтва в сучасному культурному виробництві, автономію фотографії та її нових форм. Джордж Бейкер — історик мистецтва, арт-критик, професор Каліфорнійського університету (UCLA). Здобув освіту в Єлі, а опісля — докторську ступінь в Колумбійському університеті, де його наставниками були Розалінд Краусс і Бенджамін Бухло. З 1990 року Бейкер регулярно пише для журналу Artforum, є одним із редакторів журналу October та видавництва October Books. Автор книги «Витвір, спійманий за хвіст. Франсіс Пікабіа й Дада в Парижі» (The Artwork Caught by the Tail. Francis Picabia and Dada in Paris, 2007).

«Для коміксу Ліхтенштейн зробив не більше, ніж Воргол для супу», — казав Арт Шпіґельман, автор графічного роману «Маус» і редактор журналу RAW, повертаючись до питання взаємин коміксу та мистецтва. Виставка «Високе й низьке: сучасне мистецтво [і] популярна культура» (Музей сучасного мистецтва Нью-Йорка, 1990), що представляла американські комікси поруч із роботами Хуана Міро, Енді Воргола, Роя Ліхтенштейна, Філіпа Гастона тощо, обурила спільноту незалежних коміксистів. Шпіґельман надрукував комікс проти виставки в журналі Artforum, а п’ятнадцять років потому за його консультації було створено виставку «Майстри американського коміксу» (Музей сучасного мистецтва Лос-Анджелеса, 2005) — без творів сучасних художників узагалі. Чи можлива історія сучасного мистецтва без коміксу? Що розділяє поп-арт і андеграунд комікс? Яким бачать власний канон американські коміксисти? Відповіді на ці питання пропонують куратори, арт-критики, комікс-критики й автори коміксів — у четвертій книзі серії Small Run Books.

«Перформування спільного міста. На перетині мистецтва, політики й громадського життя» Паскаля Ґілена є збіркою статей під номером п’ять у серії книжок Small Run Books. Місто, спільнота та музей — головні теми, з якими працює провідний соціолог культури нашої сучасності Паскаль Ґілен у трьох текстах цієї збірки. Автор визначає головні принципи існування у спільному міському просторі та ставить питання: чи можливе спільне місто сьогодні і якщо так, то які шляхи його створення? «Місто завжди перебуває в русі, й будь-яка типологія, що намагається його зафіксувати, не бере до уваги складнощів реального життя», — пише Ґілен, наголошуючи на співучасті та співіснуванні в безладі міського життя. До інших ключових питань книжки також належать: сучасне становище культурних інституцій у світі, майбутня роль музеїв, художніх академій та виклики, на які доводиться відповідати інституціям у спільному місті.

«Чи існує насправді паралель між переглядом гри в бейсбол і прослуховуванням симфонії Бетговена?», — запитує Ганс Ульрих Ґумбрехт. Теоретик літератури, культуролог і філософ, професор Стенфордського університету, передусім відомий концепцією «культури присутності», Ґумбрехт стверджує, що ми здатні переживати інтенсивні естетичні досвіди у повсякденних світах. До збірки «Розладнаний час» увійшли статті, колонка і промова Ґумбрехта, де автор показує, як сьогодні, вперше з часів Середньовіччя, ми не почуваємося сторонніми спостерігачами подій, бо оточені «комплексним теперішнім». Час розладнався й тисне з обох боків — «заблокованим майбутнім» і «агресивно присутнім минулим». Саме в цій ситуації ми здатні комплексно обговорювати утопічні наміри поєднання мистецтва і повсякденного життя, роль спостерігача у живописі Каспара Давида Фридриха, зачарування спортивними змаганнями, передвиборчі політичні кампанії та феноменологію Гусерля

Ми живемо в часи шостого масового вимирання, коли антропоцентричний світ більше не видається надійною формою співіснування — для людей, тварин, рослин і не-людей. Водночас «важко постати перед виборцями з програмою, яка передбачає можливість їхнього зникнення на користь “конгресу тварин”, які навіть не голосують і не платять податки!». У збірці про екологію, політику та архітектуру французький соціолог, антрополог і філософ Брюно Латур і нідерландський архітектор і теоретик Рем Колгас говорять про те, як прийняти апокаліпсис за нагальний стан сьогодення й заразом далі спрямовувати питання в майбутнє. Де пролягає розрив між теорією та практикою політичної екології? Чи можливі «вищі цінності» та форми надлюдського співіснування? Наскільки рухливими є будівлі? Які запитання ставить архітектор, щоб привести нас за місто? Чому майбутнє чекає на нас у сільській місцевості? Автори й авторки збірки говорять про це за круглим столом, у статтях, есеях і коміксах.